Надя вже засинала, а мама все чаклувала над її карнавальним костюмом сніжинки. Плаття було зшито з марлі, накрохмалене, і тепер залишилося тільки наклеїти на неї зірочки з фольги. Завтра, на новорічному ранку Надійка танцюватиме з однокласницями танець сніжинок.
Прокинувшись, вона не застала маму вдома – та як завжди була вже на роботі. Прихопивши плаття і білий бант, Надя помчала до школи. Але як пробігти повз сусідів і не похвалитися таким красивим нарядом!
Тільки радість швидко розвіялася, коли вона побачила, що у них в кутку маленької кімнатки стоїть невелика, але така красива сосонка. В степу, де вони жили, ніякого лісу не було, і в школу ялинку, а вірніше сосну привозили здалеку. В цьому році за нею їздив дядько Андрій, їх сусід. Заодно і своїм дітям привіз. Заздрити – це погано, так її вчила бабуся, але що не позаздрити Ліді і Сашкові, якщо у них є тато, який постарався, і тепер лісова красуня стоїть у них вдома.
У минулому році Наді теж дуже хотілося, щоб у неї вдома була ялинка, але де ж її візьмеш. Вона навіть прилаштовувати новий віник до ніжки табурета і намагалася його прикрасити. Тепер вона велика і розуміє, що віник – це не кращий варіант новорічної ялинки. Але все одно хочеться. Вона цілий тиждень до цього фарбувала акварельними фарбами листки із зошита, сушила, різала і клеїла з них різнокольорові ланцюга. Хай не на ялинку, а просто на стіну, але вона їх приладнав – тоді і в їх будинок прийде свято.
Заздри не заздри сусідським дітям, але в школі її чекає справжнє диво – ялинка до стелі, на якій буде безліч іграшок, і якщо всі діти хором покричать, то на ній буде запалюватися красива гірлянда з різнокольорових електричних лампочок.
Вона й не помітила, як шквал вітру вихопив у неї з рук білий бант і забрав в невідомому напрямку. Тільки в своєму класі, коли почала переодягатися в костюм сніжинки, Надя виявила пропажу. Який, скажіть, буде свято, якщо на голову вчителька замість банта приладнала грудку вати? У всіх дівчаток красиві банти, а у неї вата. Та ще вчителька вимовила їй, що вона підводить своїх подружок сніжинок.
Сльози струмком покотилися з очей. Свято було зіпсовано остаточно: не хотілося танцювати, кликати діда Мороза і Снігуроньку. Нічого не хотілося, крім як забитися в куточок, дочекатися подарунка і піти додому.
Але дитячі сльози швидко висохли, коли в залі Надійка побачила справжню лісову красуню зростанням майже під стелю. Яких іграшок тільки тут не було: кулі і бурульки, різнокольорові кошики і овочі, сніговики, курчата і конячки. На кошлатих, колючих лапах переливалися скляне намисто, а внизу стояли Дід Мороз і Снігуронька. Діти ходили і розглядали вбрану ялинку, а та тихенько крутилася навколо своєї осі.
Все проходить, пройшов і новорічний ранок в школі. Весело перемовляючись, діти розходилися по домівках, а Наді зовсім не хотілося йти додому – там буде тихо і самотньо: мама на роботі, а бабуся вже місяць, як поїхала в гості. Можна, звичайно, залишивши вдома костюм і подарунок, йти кататися на гірку, тільки і там нікого немає.
Тихо рипнули вхідні двері, коли вона увійшла з вулиці, кіт кинувся під ноги, як ніби намагаючись про щось попередити. Запах хвої заповнив їх невеликий будинок. Чи не роздягаючись, тільки скинувши з ніг валянки, Надя влетіла в передню кімнату і ахнула.
В кутку, на табуреті стояла справжня маленька сосна. На ній висіли, нехай і не такі гарні, як в школі, іграшки. Їх було зовсім небагато, але вони були в сто, ні, навіть в тисячу разів краще тех. І різнобарвна паперова ланцюг дбайливо оперізувала зелену красуню. Під сосонкою, вона його відразу і не помітила, лежав невеличкий сатиновий мішечок в різнокольорову смужку. Він був чимось туго набитий і зав’язаний блакитною стрічкою. Поруч лежала записка від мами: "З Новим роком, Надійка!".
У мішечку виявилися волоські горіхи – справжнє диво в селі в ті роки. Казка увірвалася в їх будинок!
З тих пір пройшла ціла вічність, але щороку Надя, вбираючи свою ялинку, згадує ту маленьку сосонку, яку привіз їм сусід, і яку мама встигла народити, прибігши ненадовго з роботи. І сатиновий, в різнокольорову смужку мішечок, набитий волоськими горіхами.